Друзі, усім відомо, що компанії досягають успіху завдяки високій проактивності працівників, які здатні "прибігти на роботу ще й в неділю, щоб зробити додатково 2 макети", "зустріти світанок в офісі", "не сказати всім - до завтра - о 18.00". Саме дякуючи таким людям фірми стають дійсно величними, доходять до вершин бізнес-олімпу та можуть вважати себе справжніми баклажанами:).
Але інколи мають місце й інші ситуації, коли люди проактивні, мотивовані, хочуть діяти, щось робити, але раптом з'являється демотиваційний фактор, який відбиває бажання досягати цілей. І, на жаль, зазвичай, один демотиваційний фактор може "задавити" декілька мотиваційних (ложка дьогтю...).

Пишу я про все це з дуже простою метою - вчора виникла чудова ідея - написати цікавий матеріал для журналу чи сайту про проактивність людей в офісі, а також демотиваційні фактори і можливості виявлення цих демотиваторів та боротьби з ними. Ідеї є, однак, на жаль, прикладів із власного досвіду не достатньо - хотілося б ще більше. Можливо хтось зможе підказати та розповісти про приклади проактивності, демотивації, виявлення цього небажаного явища (демотивації), боротьби з ним.... Був би дуже вдячним за допопмогу. А якщо ще й матеріал цікавий получиться, то Ви зможете себе увіковічнити та паперових чи віртуальних сторінках. :)

Допоможуть, please!!!

перше, що спадає на думку про мотиваційні фактори - це великий кредит (на квартиру наприклад). Ніщо так не мотивує працювати, як думка про 100-200 тис. дол. кредиту, які необхідно якнайшвидше погасити )))

Назаре, дуже дякую. Іншими словами - чим у людини менший кредит, тим більше ця людина демотивована та не проявляє проактивності, правильно:)?

ага ))

Справжній мотиватор з’являється, коли людина пов’язує свої цілі із цілями організації. Цього досягають дуже небагато компаній, але ті, яким ц вдається фактично стають для своїх працівників синонімом творчості і самореалізації.
Візьму за приклад себе :) Працюючи в PR агенції KEY Communications у мене була мета зробити найкращий аналітичний відділ на PR ринку. Під найкращим я розумів - найефективніший, найклієнорієнтованіший, найгнучкіший і найкомпетентніший. Також це було і метою організації. Тому у нас була синергія у цілях :) Я рік працював практично без вихідних, без обмеження робочого дня і майже без відпустки. Для мене взагалі не зрозуміло, як можна йти у відпустку, коли твоє місце тут - у самому вихорі тої роботі, яка приносить стільки задоволення, бо ти робиш те, що хочеш, а за це ще й платять гроші :)
Досягши поставлених на рік цілей, я передав справи заступниці, яка має довести роботу до кінця, а я пішов в іншу компанію досягати своїх професійних цілей.

Звільняючись з агенції я не мав жодної гадки куди піду працювати, мені було потрібно тільки отримати ту пропозицію, яка би дозволила мені нести на собі великий складний проект, який відповідав одному з моїх захоплень. Тому я відмовив декільком дуже перспективним працедавцям і вибрав для себе МТС, як і вони, зрозумівши мої особливості, вибрали мене.

Кожного дня я о 17:30 йду з роботи. Приходжу додому, сплю годину, а потім сідаю працювати далі. У мене кожен день складається з двох половинок.

Гроші не є мотивуючим фактором, панове, вони є базовою необхідністю. І чим більше платить компанія працівникам, і чим більше мотивує їх матеріально, тим більше вірогідність, що працівник перейде працювати на більш оплачувану роботу до конкурента. А кредити – це насправді «золота клітка». Вони не мотивують працювати краще, вони змушують людину не змінювати роботу, не висовуватись, зайвий раз не конфліктувати.

Работа хорошо, но главное мне кажется в жизни, это все же не дать работе сделать ее единственным существом в жизни ради которого ты живешь (и работаешь). Одна моя знакомая всегда говорит, что у тебя есть три Я - 1) - я с друзьями; 2) - я с семьей; 3) я с работой.
Если не будет баланса между этими тремя Я, и ели доминируе одно из них, то однажды может окааться, что твоя жизнь не на столько уж и интересная и мотивации уже и брать не откуда.
И работая с утра до ночи - неужели Вы думаете, что Ваши друзья и близкие счастливы рядом с Вами, ожидая от Вас тепла и внимания?

Хм... Ну, начнем с того, что у меня не просто работа. Для меня работа - это и есть вся моя жизнь. Я нахожусь в постоянном контакте с множеством людей, в постоянных проектах и процессах. Это то, что вдохновляет меня. Почти все мои коллеги - мои друзья, и почти все друзья - коллеги, или люди из смежных профессиональных областей. У меня нет лирического отношения ни к семье, ни к друзьям, и я не буду общаться с человеком, если просто знаю его со школы, но у нас нет общих проектов и интересов.
Большинство людей думая, что проводят важные моменты с друзьями, на самом деле только теряют зря время. И это приоритет в саморазвитии. Все люид рано или поздно уходят, а ты - остаешься. Так зачем тратить на всех тех людей больше времени, чем на себя?

Какая разница до того, что кто-то ждет тепла и внимания? Это их личные проблемы. Я никогда не отказываю в помощи человеку, если он обращается ко мне. Всегда сделаю что-то, чтобы выполнить его просьбу - хоть контактом, но помогу. Понятие счастья весьма субъективно для всех. Мое счастье - это самореализация на работе.

Думаю, тут мы слишком разные :), поэтому просто приму к сведению Ваше мнение :). Успехов в самореализации! (это я честно) :). Приходите к нам на событие мастер-класс Тансу Еэна (ген.дир.Астелит) на тему "How to lead the team for new victories" 25 июня 18:30. Может там и пересечемся.

Спасибо за приглашение, но у меня встреча клуба пиарщиков, поэтому прийти не смогу :)

И что касается различия в наших позициях. Мне кажется, что не стоит противопоставлять работу и другую жизнь, тогда не будет и дискуссии work-life balance.

в мене також кардинально інша позиція. Робота роботою, але в світі є дуже багато прекрасних речей, який варто присвятити час. Але це таке, кожен обирає свій шлях...

Друзі, живіть та насолоджуйтесь життям, воно - те єдине, яке створює прекрасні миті. І якщо для когось життя - це робота, яка приносить насолоду - ВПЕРЕД, якщо ж для когось робота - це просто річ, яка створює засоби для отримання насолоди від проведення часу з коханими людьми та друзями, також - ВПЕРЕД. Особисто для мене та моєї душі ближчий другий варіант. Ну, але як сказав Назар та Наталя, - це питання персонального вибору та пріоритетів!

Спочатку тема взагалі-то була про проактивних працівників :) Це все Наталя звела все до work-life balance :)

От та Наталя!!! :)
Взагалі - давайте дійсно повернемося до проактивності та прикладів із життя.
До речі, а чи реально бути проактивним на роботі та зберегти баланс трьох Я - "робота, родина, друзі"?

как виновник :) хочу сообщить, что проактивность не зависит от того какой баланс Вы хотите реализовать. Проактивность - это качество человека, которое относится не только к работе, но и ко всем сферм жизни - это стиль жизни, проактивный подход к решению проблем.

Наталія Меленна:
Проактивность - это качество человека, которое относится не только к работе, но и ко всем сферм жизни - это стиль жизни, проактивный подход к решению проблем.

Как поклонник идей Стивена Кови, с этим тезисом не могу поспорить.
В целом, у меня сфер активности окого восьми, в которые входит кроме работы общественная деятельность, литературное творчество, постоянное обучение и другое.
Каждый человек должен найти свой баланс жизненных элементов. И необязательно эти элементы должны быть равнозначными. К примеру, типичная неделя среднестатистического человека состоит из 168 часов:
- 56 - сон (если по 8 часов в день)
- 40 - работа + 10 часов на дрогу (час утром и час вечером 5 дней)
- 8 часов непродуктивного утреннего времени перед работой на протяжении недели

Остается 54 часа. Которые тратятся на обеды/ужины, другие физиологические потребности и т.п.
В результате всех расчетов у нас есть около 15 часов на протяжении рабочей недели и 20 на выходных.
то есть, мы можем заполнить всего 35 часов в неделю тем, что хотим.
Поэтому логично, что работа занимает уже по определению место более важное, чем все остальные элементы жизни вместе взятые.